Хто такий куркуль?
Куркуль — це фермер, власник і господар, який працює на своїй землі на благо своєї родини та спільноти. Він є підприємливим, розвиває сільське господарство та активно бере участь у місцевому громадському житті. Таке ставлення до куркуля відображає його важливу роль у сільському господарстві, економіці країни та в передачі української історичної пам’яті та традицій наступним поколінням.
Міфи про куркулів
Ось як радянський міф про «зажерливих» куркулів розвіює покійна бабуся уродженця села Данина, киянина Володимира Миколайовича Процька – Ольга Свирид(Олексина). У молодості, ще до заміжжя, вона підробляла на Кудлаєвому хуторі й часто розповідала про ту пору своєму внукові:
«Кудлай був доброю людною. Дуже роботящий. Бачу його не раз перед очима таким: запряжені дві пари волів тягнуть величезного воза; гною на ньому – з пів сараю, сам накладав з раннього-рана. Тягнуть у поле, удобрювати. Попереду волів іде дядько Кудлай, посміхається. А в руках тримає добрий кусень сала із окрайцем свіжого хліба. Він часто так снідав на ходу, бо завжди мав багато роботи. Не мав часу для горілки, гульні й пустопорожніх розмов із ледацюгами, яких у селі також було немало».
Історія куркулів
Фермерський спосіб користування землею, ген якого козаки надійно вживили в українське суспільство і який став ідеалом для всіх українських селян, зводив неподоланний бар’єр між українським та московським світами. Позиції козацького фермерства виявилися такими міцними, що Російська імперія за всього бажання не пробувала викорчувати його. Остерігаючись масового спротиву, вона була змушена залишити вільні козацькі села, живе нагадування про втрачену державність, які на латентному рівні зберігали потенціал для природної й оптимальної трансформації українського села.
Саме нащадки козаків були найпідприємливішими та наймобільнішими. Вони найкраще скористалися появою на початку ХХ століття можливостей закласти власний хутір чи переселитися з гарантією надання землі.
Тому більшовики, добре розуміючи роль українського фермерства як цитаделі українства, вдалися до розкуркулення. Воно було спрямоване передусім проти господарів «від Бога», поруч із якими так яскраво проявлялася нікчемність суспільної моделі, базованої на позірному культі не обтяженого власністю безликого й безхребетного люмпена. Українські господарі на землі – навіть не куркулі, а просто селяни приватновласницьких господарств – становили головну загрозу для збереження приправленої більшовицьким соусом Російської імперії.
Не наступити на старі граблі, а зробити ставку на фермерство, яке відповідає глибинному коду українського світу, – неуникненне веління часу. Стає дедалі зрозуміліше, що якраз фермерство все частіше демонструє свою соціальну відповідальність за землю та збереження села.
Сучасні куркулі
Сучасні куркулі – це нащадки тих багатих селян, які були розкуркулені на початку ХХ століття. Вони спадкоємці тих, хто покинув село, створив кар’єру в місті, але тепер повертається до своїх коренів. Ці люди намагаються відновити традиційний спосіб життя своїх предків, повертаючи сімейні ферми на землю, де вони вирощують екологічно чисту органічну продукцію. Вони не лише будують свої оселі на землі, але й втілюють стародавні традиції сільського господарювання, ставлячи акцент на збереження навколишнього середовища та створення здорових продуктів для споживачів. Цей рух спрямований на збереження спадщини та відновлення зв’язку з природою в сучасному світі.
Українці вірять у “Велику куркульську мрію” – можливість досягти успіху через працьовитість та наполегливість. Ця доктрина підкреслює важливість міфів у суспільстві, які надають життю спільний смисл. Глибоке відчуття землі як скарбу зумовило українську культуру. Фермерство, що виникло на основі козацьких традицій, стало бар’єром між українським та московським світами, протистоячи спробам його винищення. Сучасне фермерство відзначається соціальною відповідальністю, але зустрічає виклики від надприбуткових земельних магнатів, що загрожують економічній стабільності сільських жителів.
Мета Куркулів полягає в збереженні та розвитку української культури, традицій та сільськогосподарського спадку. Вони прагнуть забезпечити процвітання своїх громад, зберегти відчуття землі як основного скарбу та прискорити розвиток українського села через розумне використання земельних ресурсів і підтримку сільських господарств.
Філософія Куркулів відзначається глибоким зв’язком з українською землею та традиціями. Вони покладають акцент на важливості праці, працьовитості та збереження сільськогосподарського спадку. Їхні цінності включають у себе повагу до природи, гідність праці та глибоке відчуття покликання землі.
Куркулі вірять у збереження української культури та традицій у сучасному світі, сприяючи розвитку сільських громад та підтримці українського села.